В умовах війни фіксують випадки нецільового використання товарів гуманітарної допомоги та пожертв для власного збагачення.

Для запобігання цьому розроблений законопроект №7146 від 13.03.2022 про зміну Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, який направлений на підпис Президенту.

КК України доповнили статтею 201-2, яка посилює відповідальність за використання під час війни товарів гуманітарної допомоги для збагачення, через встановлення кримінальної відповідальності.

Зміни ще не набули чинності, однак причин не підписати законопроект у Президента немає, адже нажива на гуманітарній допомозі в умовах воєнного стану спричиняє непомірну шкоду.

Тепер вважатимуться злочином такі дії, вчинені в умовах воєнного стану:

– використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги у значному розмірі не за цільовим призначенням, а саме з метою отримання прибутку або власного збагачення (ч. 1 ст. 201-2 КК України);

– ті самі дії, вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням влади чи службового становища, або у великому розмірі (ч. 2 ст. 201-2 КК України);

– дії, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 201-2 КК України).

Примітка до статті 201-2 КК України розкриває розмір вартості товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги:

– значний – від 1 240 500 грн;

– великий – від 3 721 500 грн;

– особливо великий – від 6 202 500 грн.

Головне науково-експертне управління виступило проти поєднання в ст. 201-2 КК України виразу «використання не за цільовим призначенням» зі словами «…, а саме з метою отримання прибутку або власного збагачення», оскільки не можна чітко відповісти у чому сутність злочину. Зауваження проігнорували (п. 1 Науково-експертного висновку до законопроекту).

Цільове призначення гуманітарної допомоги та пожертви розкривають ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та ст. 729 Цивільного кодексу України. 

В обох випадках передбачається конкретна мета допомоги, відтак використання не за цільовим призначенням у розумінні ст. 201-2 КК України – використання на цілі, що не відповідають меті допомоги.

Розслідуватимуть такі справи слідчі органи безпеки (ч. 2 ст. 216 КПК України).